Olga KolomietsПочну, мабуть, офіційно — як головна бухгалтерка двох підприємств, а потім спробую словами передати той захват, який просто переповнює мене. За кілька місяців спільної роботи з Вікторією в моєму житті відбулися неймовірні зміни!!! Питання я ставила різні, тому й результати — з різних сфер.
1) БУЛО: залежність від мами, постійне бажання їй догодити, щоб заслужити хоча б трішки любові й уваги. Відчуття, що вона мене не любить, що я їй не потрібна, що я взагалі все псу і заважаю всім — не тільки їй.
СТАЛО: я зрозуміла, що я не «мамина» — мене послав Бог, і я потрібна Йому. А Бог — це все і всі довкола, отже я потрібна ВСІМ!!! Я все роблю добре й правильно. Навіть якщо через якийсь час здається, що можна було краще, я точно знаю — в момент «роблення» я зробила це найкращим чином.
P.S. Це питання ще в процесі, я вірю, що з часом мій результат стане ще кращим.
2) БУЛО: тато-алкоголік, який від мене відмовився, покинув.
СТАЛО: тато — зовсім не алкоголік, він видатний, найкращий, саме для мене. І він мене не кидав. Думаю, він завжди мене любив... Просто вони з мамою не змогли домовитись. Але це вже не моя історія.
3) БУЛО: низький тиск, відсутність сил, погане самопочуття.
СТАЛО: тиск у нормі, сил і енергії — вдосталь.
Причому це «вирішилося» дуже швидко, перші зміни відбулися буквально протягом години.
4) І, мабуть, найважливіше й найяскравіше: зміна діяльності.Моя бабуся була прибиральницею, мама — також. І я за інерцією теж стала хатньою робітницею, тобто сучасною прибиральницею. Моя велика мрія — змінити сферу діяльності.
Тепер я — головна бухгалтерка одразу двох підприємств. У мене улюблена робота, яку я обожнюю. Ця діяльність дарує мені радість щохвилини. І зараз я перебуваю на етапі розвитку своїх професійних навичок — шукаю ще одне підприємство з новою для мене сферою, щоб розвиватись і приносити ще більше користі. Як каже Вікторія: «максимально віддати свою цінність світу».
Це таке щастя — коли ти здоровий, добре себе почуваєш, коли займаєшся тим, що приносить радість і задоволення. А в мене це не тільки робота — ще й кілька хобі: я в'яжу спицями, вишиваю хрестиком, танцюю Pole Dance, і в мої майже 43 дуже мрію сісти на поперечний шпагат.
Коли немає тривожності: «а що буде завтра», а є відчуття впевненості — що все незручне й некомфортне можна змінити.
Коли все настільки круто й прекрасно, що хочеться «стрибати й махати задньою ногою (жарт)» від задоволення!
Коли ти потрібен і тебе люблять!!!